Голодомор

Запали у душі своїй свічку...

Не дозволь відійти в забуття

Безневинно загиблим братам і сестричкам.

Небо плаче за ними холодною мжичкою ...

Не чекай від катів каяття.

Вони сотнями років із нас збиткувались.

Розпинали, палили, возили в Сибір.

Кров'ю нашою жмикрути ласо вмивались

І сльозами дитячими вщент напувались,

І нас іклами рвали, як звір.

А за п'ять колосків стільки люду згубили.

Цілі села спустошили, знищили цвіт.

Люди розум втрачали, дітей своїх їли !

Цілій нації були поламані крила,

Із свічок повисмиканий гніт.

Хліб святий поцілуйте і змащуйте зброю .

Те самЕ в нашу хату ламає арцаб .

Запаліть у вікні жовту свічечку свОю

Із надією знову зустріти весною

Ціле море безкрає українських