Голодомор
Запали у душі своїй свічку...
Не дозволь відійти в забуття
Безневинно загиблим братам і сестричкам.
Небо плаче за ними холодною мжичкою ...
Не чекай від катів каяття.
Вони сотнями років із нас збиткувались.
Розпинали, палили, возили в Сибір.
Кров'ю нашою жмикрути ласо вмивались
І сльозами дитячими вщент напувались,
І нас іклами рвали, як звір.
А за п'ять колосків стільки люду згубили.
Цілі села спустошили, знищили цвіт.
Люди розум втрачали, дітей своїх їли !
Цілій нації були поламані крила,
Із свічок повисмиканий гніт.
Хліб святий поцілуйте і змащуйте зброю .
Те самЕ в нашу хату ламає арцаб .
Запаліть у вікні жовту свічечку свОю
Із надією знову зустріти весною
Ціле море безкрає українських